Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Я купила закладку кодеина и релашку вчера, и это было что-то сумасшедшее, мужики! Я уже давно хотела попробовать эту хрень, так что решила на расслабоне отправиться в ночной клуб и найти подходящего продавца.
Вот и сижу я сейчас в уютном уголке клуба, большой бокал с коктейлем в руке и всматриваюсь в толпу в поисках знакомого лица. Знаете, когда ты на расслабоне, времени перестает существовать и все вокруг кажется размытым. И тут, слава богу, мой взгляд поймал знакомую физиономию.
"Эй, парень!" - крикнула я, махнув рукой. "Ты случайно не занимаешься поварским искусством?"
Тип подошел ко мне с легкой улыбкой на лице. "Да, я повар", - ответил он. "Что-то нужно?"
"Мне нужна вещица, которую ты можешь мне продать", - сказала я, намекая на закладку кодеина и релашку.
По его выражению лица я поняла, что он понял, о чем речь. "Понял, сестра. Следуй за мной", - сказал повар и повел меня в задний переулок.
Там, в темноте, он достал маленькую пасхалку из кармана и протянул мне. "Вот, тебе кодейн. И релашка в придачу. Пей аккуратно!"
Я быстро запихнула пасхалку в сумку и отвела его глаза. "Спасибо, братан. Ты мне очень помог". Вот сейчас-то я и поняла, что ночь только начинается. Я вернулась в клуб и нашла свою компанию, которая уже была на расслабоне.
Одна из девчонок обратила внимание на мою сумку. "Эй, что там у тебя? Привезла что-то интересное?" - спросила она, подмигивая. "Конечно, сестра!" - ответила я, вытаскивая пасхалку. "У меня закладки кодеина и релашки. Кто хочет отвиснуть вместе?!"
Вся компания зашумела и радостно апплодировала. Я разлила в бокалы нашу находку и мы начали пить на расслабоне. Кодеин вмешивался в нашу кровь, создавая нереальное чувство эйфории и счастья.
"Большое спасибо за находку, детка!" - сказал один из парней. "Ты настоящий мастер по бартеру!"
Я улыбнулась и пнула его ногой. "Ты знаешь, что я делаю это для души, братан! Давайте живи и наслаждайся моментом!"
Мы продолжали пить и отвисать всю ночь. Закладка кодеина и релашка делали свое дело, и мы не оглядывались на неприятности. Бармен уже даже не спрашивал, что мы пьем - он просто приносил новые коктейли и улыбался.
Утро наступило слишком быстро, и наша вечеринка подошла к концу. Мы все распрощались и разошлись по домам, счастливые и расслабленные.
Теперь я знаю, что настоящее счастье можно найти в пероральном употреблении закладки кодеина и релашки. И не забывайте отвисать с умом - это важно!
